Гроші українців – на потреби ФСБ: як тютюновий ринок роками фінансував “общак” силовиків Путіна

Поки російська армія за вказівкою з Кремля намагається знищити Україну, мільйони українців, можливо, не цілком свідомо, щодня їй у цьому допомагають.

АГРІМПАСА посилаючись на “Телеграф” розбирався, як у мирний час згубна звичка паління, у воєнний час перетворилася на смертельно небезпечну для українців.

Доходи тютюнового ринку — 150 мільярдів на рік

За даними, озвученими виробниками в Україні в грудні 2021 року, в країні вироблялося близько 60 мільярдів цигарок щорічно, або приблизно 1500 цигарок на кожного українця. Звичайно, частково вироблене прямує на експорт, але натомість близько 7,5 мільярдів цигарок виробляються нелегально.

При середньому палінні 1 пачки цигарок на день та її вартості близько 50 гривень у довоєнний час, українець за рік витрачав на цю згубну звичку понад 21 тисячу гривень. З урахуванням даних Держстату про те, що кількість курців у країні перевищує 7 мільйонів осіб, річний обсяг внутрішнього тютюнового ринку становить близько 150 мільярдів гривень. Зважаючи на такий солідний масштаб, “Телеграф” вирішив вивчити вітчизняний тютюновий ринок та знайшов там багато цікавого.

Як гроші українських курців йшли у “общак” ФСБ

Основні гравці на тютюновому ринку України визначилися давно і в довоєнний час їх можна було розбити на три нерівнозначні групи:

• національні виробники, представлені, по суті, одним підприємством — Львівською тютюновою фабрикою, що займає лише близько 12% ринку легального виробництва сигарет;
• міжнародні тютюнові корпорації в особі Брітіш Амерікен Тобакко (Прилуцька тютюнова фабрика), Імперіал Тобако (Київська тютюнова фабрика), Джей Ті Інтернешнл (Кременчуцька тютюнова фабрика) і Філіп Морріс (Харківська тютюнова фабрика) на долю яких припадало понад 80% легального виробництва цигарок;
• ТОВ “Тедіс-Україна” — компанія з російським корінням, яка займається оптовою торгівлею сигаретами, продаючи товар до більшої частини роздрібних точок по всій країні.

Безперечно, найбільш вигідні позиції у всьому тютюновому бізнесі України займає ТОВ “Тедіс-Україна”. Для отримання прибутку компанії достатньо перепродавати вироблені сигарети у 50 тисяч роздрібних точок (приблизно з 80 тисяч, що існують в Україні).

Як кажуть учасники ринку, до 40% своїх оптових продаж роздрібним продавцям “Тедіс-Україна” нібито здійснює за готівку, що може дозволяти приховувати реальні доходи. Тобто компанія, не займаючись виробничою працею, просто продає тютюнові вироби, виготовлені західними корпораціями, переміщуючи сигарети від виробника на свої склади, а потім до роздрібних продавців.

Оскільки “Тедіс-Україна” є офіційним дистриб’ютором усіх імпортних (тобто крім львівської фабрики) ТМ сигарет, що виробляються в Україні, вона також може диктувати свої умови роздрібним продавцям. Простіше кажучи, статус посередника, який постачає сигарети в 60% роздрібних точок України, дозволяє заробляти величезні бариші й в умовах фактичної монополії “тиснути” на роздрібних продавців.

За даними видання “Бізнес Цензор”, за підсумками 2020 року “Тедіс-Україна” змогла отримати дохід у 54,85 млрд грн, щоправда, чистий прибуток при цьому склав всього 244,5 млн грн, що дозволяє підозрювати компанію в мінімізації податкових платежів.

Ми вирішили копнути трохи глибше, щоб зрозуміти: яким чином ця компанія змогла отримати таку велику частину ринку і побачили, що за витоками її створення стояв російський бізнесмен, який тісно пов’язаний з ФСБ і володіє двома підприємствами з виробництва зброї для армії РФ.

Дітище Віктора Януковича та Ігоря Кесаєва

Історія “Тедіс-Україна”, як не дивно, почалася не в Україні, а в Росії, коли 1991 року уродженець Північної Осетії Ігор Кесаєв заснував фірму “Меркурій”, яка пізніше виросла в цілу групу компаній. Її складовою частиною стала фірма “Мегаполіс”, створена у 1998 році для торгівлі тютюновими виробами.

У листопаді 2010 року українська донька компанії — “Мегаполіс-Україна” придбала ТОВ “Вест-Тобакко-Груп” (ВТГ) та “Поділля-Тютюн”, які займалися виробництвом та продажем тютюнових виробів. “Вхідний квиток” російської компанії було виписано Антимонопольним комітетом України за часів президентства Віктора Януковича.

Як писала свого часу “Економічна правда”, своє входження на тютюновий ринок України “Мегаполіс” здійснив за допомогою великих грошей та високого заступництва. У ролі останнього звучало прізвище кума Володимира Путіна — Віктора Медведчука, який нині підозрюється в держзраді та затриманий СБУ 12 квітня при спробі втекти з України.

Надалі як писали “Наші гроші”, компанія отримувала “зелене світло” на всі свої покупки, так що до 2014 року тоді ще “Мегаполіс-Україна” вже вважалася монополістом на ринку оптової торгівлі цигарками в Україні. Подейкують, що частину роздрібних гравців нібито змушували продавати свої точки та компанії в руки структур Кесаєва, що й дозволило укрупнити свої активи. Офіційно підтвердити цю інформацію з огляду на відсутність кримінальних справ за рейдерство, звісно, неможливо.

Як Ігор Кесаєв пов’язаний із ФСБ?

Але чому Ігор Кесаєв так легко отримував дозвіл на бізнес в Україні? Таке питання, напевно, спадало на думку учасникам ринку давно, і відповідь на нього з часом знайшлася лише одна – тісний зв’язок бізнесмена з ФСБ Росії.

Ще у 2003 році група компаній Кесаєва “Меркурій” заснувала некомерційний фонд “Моноліт”, який поставив своєю метою “підтримку економічних, медичних, соціальних і культурних потреб співробітників ФСБ, у тому числі звільнених у запас і членів їх сімей”.

Як писала російська “Нова газета” ще у 2011 році, на допомогу прямували мільйони доларів, а місцем подальшого працевлаштування для багатьох колишніх співробітників ФСБ стали структури Ігоря Кесаєва.

Мабуть, найважливішим із них на першому етапі існування “Моноліта” був Віктор Патрушев, член ради директорів санаторію імені Фрунзе (Сочі), “усього лише” брат ексглави ФСБ в 1999-2008 роках Миколи Патрушева (зараз секретар Ради безпеки РФ).

За даними російських ЗМІ, безпекою в “Меркурії” у 2020 році опікувався Володимир Анісімов, також “всього-навсього” заступник директора ФСБ, все того ж Патрушева, у 2002-2005 роках.

Все це дозволило російським журналістам говорити про те, що “Моноліт” є таким собі “общаком ФСБ” і заодно почесною “пенсією” для потрібних людей.

У 2015 році розслідування “Нової газети” виявило факт крадіжки елітної землі в селі Калчуга в Одинцовському районі Московської області. Розташований на земельній ділянці дитячий оздоровчий табір для співробітників ще КДБ, було ліквідовано, а земля поділена між генералами ФСБ по 18-20 “соток” кожному під дачне будівництво.

Пізніше ця земля, в середньому по 2 мільйони доларів за кожну ділянку, була придбана Олександром Кобзєвим та Фатімою Біраговою, які працювали в групі компаній “Меркурій” Ігоря Кесаєва.

Очевидно, за “рекомендацією” Луб’янки, оригінал матеріалу було видалено з сайту “Нової газети”, але знайти його на інших джерелах зовсім не важко.

Хай там як, намагаючись позбавитися свого російського шлейфу, у 2016 році компанія “Мегаполіс-Україна” спочатку провела ребрендинг і стала називатися “Тедіс-Україна”, а у 2017-му навіть несподівано змінила власника.

Зрозуміло, що в одному матеріалі неможливо відобразити всю складність відносин на українському тютюновому ринку та ролі “Тедіс-Україна” на ньому. Саме тому “Телеграф”має намір продовжити розкривати цю тему в наступних публікаціях.

ВСІ ЗВІРСТВА РАШИСТІВ В УКРАЇНІ, БУЧІ, МАРІУПОЛІ, ХАРКОВІ ітд. ДУЖЕ ВАЖКІ 18+, ТОМУ МИ РОЗМІСТИЛИ ЇХ В ТЕЛЕГРАМІ 

Тут і питання структури власності компанії, яка зараз належить 4 кіпрським офшорним компаніям (причому основним її власником є “Мегаполіс Юкрейн Інвестментс Лімітед”, а головним бенефіціаром одеський бізнесмен Борис Кауфман).

Цікаво також, яким чином і скільки грошей роками виводилося з України до РФ на потреби російського бюджету і виводиться в офшори зараз замість сплати податків у нашій країні.

Також виникають питання збройового бізнесу прабатька “Мегаполіса-Україна”, а нині “Тедіс-Україна” — Ігоря Кесаєва. Він є власником двох підприємств ВПК у РФ, чия продукція зараз стріляє в Україні та вбиває наших співгромадян. Йдеться про Ковровський механічний завод і завод імені Дегтярьова, які виробляють зброю для армії окупанта.