Бунт мобілізованих. Масові відмови воювати в РФ (СЮЖЕТ)

Російські мобілізовані або їхні дружини та матері звертаються до Володимира Путіна і просять забрати військових із фронту – звична картина для Росії. Забрати з фронту просять того, хто їх на фронт і відправив. При цьому, як правило, мобілізовані та їхні родичі не виступають проти війни як такої проти нападу на Україну, а лише скаржаться на погане обмундирування, озброєння та помилки командування. Останнім часом подібні звернення збільшилися власне, як і втрати російської армії в Україні.

За останні тижні три групи мобілізованих із різних російських регіонів записували відеозвернення зі скаргами на те, що відбувається.

Претензії військовослужбовців від ролика до ролика повторюються: воювати доводиться зброєю часів Другої світової війни, військові не мають засобів повітряної розвідки, а перед відправкою в атаку їм не видається жодних письмових наказів про це. Тож після загибелі військовослужбовців жоден з офіцерів не нестиме за це відповідальності, стверджують військові на відео. Як вони уявляють віддачу письмового наказу до атаки – учасники відеозвернення не уточнюють.

У більшості роликів їхні особи приховані або невиразні через темряву. Спілкування з журналістами і вони, і їхні родичі здебільшого уникають.

Влада найчастіше вирішує проблеми одним і тим же способом – спочатку заперечує, що мобілізованих використовують як штурмовиків, потім відводять тих, хто скаржиться з передової.

“Ми, мобілізовані з Калінінградської, Мурманської та Архангельської областей, звертаємось до верховного головнокомандувача Путіна В.В. щодо того, що перед нами не ставиться конкретної стратегії та тактики. Відправляють на штурм. Немає взаємодії з командирами підрозділів. Відсутня вогнева підтримка. нічного та денного спостереження. Відсутня бронетехніка. Немає артилерійської підготовки”, – чергове таке звернення мобілізованих з’явилося у телеграм-каналах 7 березня.

Найбільше скаржаться мобілізовані на накази штурмувати українські позиції, після чого ряди російських підрозділів зазвичай сильно рідшають.

“Ви розумієте, говорю, що ми загинемо все там? У першому, у другому бою максимум? Ну і що, каже, не ви перші, не ви останні”, – переказує діалог зі своїм командиром один із мобілізованих.

З початку 2023 року найчастіше повідомлення про загибель мобілізованих надходили з авдіївської та вугледарської ділянок фронту. З перших днів вторгнення російські війська намагалися на цих ділянках відсунути лінію фронту від Донецька, але досі так і цього не досягли успіху.

Лобові атаки російських частин на українські укріпрайони, що зводилися протягом восьми років, очікувано ведуть до високих втрат наступаючих. Навесні та влітку 2022 року на цих ділянках фронту масово гинули мобілізовані бійці самопроголошених “ДНР” та “ЛНР”. Коли наступальний потенціал цих частин був виточений, їх почали замінювати – спочатку кадровими російськими військовими, потім добровольцями, а потім мобілізованими за вересневим указом Путіна.

Останні чотири місяці приблизно 70% усіх некрологів загиблих в Україні російських військових супроводжують фотографії людей у звичайному одязі, а не у військовій формі. Це може бути непрямим свідченням зростаючих втрат серед тих, хто ще нещодавно був цивільним фахівцем.