“Мені неможливо зробити більш боляче”. Як живе Аліна Михайлова після загибелі Да Вінчі (відео)
Начальниця медичної служби “Ульф” батальйону “Вовки Да Вінчі” Аліна Михайлова втратила на війні коханого Дмитра Коцюбайла в березні 2023 року. Наразі вона продовжує справу Да Вінчі, проте разом із тим стала стійкою до хейту.
Про це вона розповіла в інтерв’ю на YouTube-каналі “Грунт”.
Як живе Аліна після загибелі Дмитра
За її словами, дівчину підтримують багато людей: і родина, і їхні спільні друзі. Вона також називає Дмитра, тому що “думки, що його немає, в неї немає”.
Аліна каже, що її часто запитує, як же вона витримує увесь хейт проти неї. На це Михайлова має чітку відповідь.
“Увесь цей хейт направлений на те, щоб зробити мені неприємно, зробити мені боляче. А в моєму житті було вже так боляче, що в принципі… Мені, по-перше, немає чого втрачати по суті. А, по-друге, мені неможливо зробити більш боляче, ніж вже було. Ця межа вже пройдена. Робіть, що хочете”, – ділиться Аліна.
Як наречена Да Вінчі справляється з болем
Вона розповідає, що найбільше їй допомагає робота, і це є головною причиною, чому вона залишилася у підрозділі “Вовки Да Вінчі”.
Водночас Аліна згадує, що спочатку її змусили піти до психіатра, і вона відвідала три сесії. Проте більше не змогла.
“Мені з цим не ок. Це поганий приклад. Я не скажу, що я справляюся, абсолютно ні, але я поки що не готова ділитися ні з ким відчуттями. Мені ок з самою собою. Можливо, з часом я накопичу в собі цього стільки, що мене запакують в якусь “дурку”. Але поки я не хочу цього робити”, – пояснює військова.
Чому Аліна повернулася на війну
Після загибелі Дмитра Коцюбайла дівчина думала над тим, щоб відсторонитися від служби. Але її думку змінило те, чого хотів би головний “вовк Да Вінчі”.
“Найбільше, чого не хотів би Дмитро, щоб те, чим він жив, а це підрозділ, перестало існувати. Я не кажу, що без мене цього батальйону не було б. Але я знаю, що багато хто орієнтується на мене. Це було б безвідповідально, у тому числі й відносно Дмитра”, – каже Аліна.
За її словами, батальйон осиротів без Коцюбайла. Вона згадує, що саме для збереження цінності його роботи в підрозділі не змінювали шеврони “Вовків”, адже їх розробляв Дмитро.
“Коли кожен боєць буде дивитися на своє плече, і там буде шеврон, який видавав Дмитро, то це буде якимось чином підсилювати, викликати гордість і пошану”, – розповідає Аліна Михайлова.
