“Геніальна зброя”: Україна атакує Росію повітряними кулями, які скидають вибухівку, – Forbes

Україна атакує РФ новим типом дронів дальньої дії – повітряними кулями, що скидають мінометні бомби з великої висоти. Вони можуть долати не менше сотні кілометрів, а для їхнього знищення ворог змушений витрачати дорогі ракети. Такі пристрої можуть стати геніальною зброєю, що дозволяє підвищити стратегічний ударний потенціал України.

Про це йдеться в статті американського журналу Forbes, інформує АГРІМПАСА з посиланням на OBOZ.UA.

Як пише видання, дрони – повітряні кулі є простими та недорогими пристроями, які управляються складною електронікою, оснащеною супутниковим зв’язком.

Останні досягнення в програмному забезпеченні та краще розуміння характеру вітру означають, що такі кулі можна спрямовувати зі значною точністю на великі відстані, йдеться в статті.

Експерти зазначають, що українські повітряні кулі мають “низку дивовижних особливостей”.

Те, що може здатися тривіальним інструментом переслідування, може виявитися “геніальною асиметричною зброєю, яка дозволяє підвищити стратегічний ударний потенціал України”, заявили у Forbes.

Ще в лютому 2023 року українські захисники збили кілька російських повітряних куль. Схоже, це були звичайні метеозони з радіолокаційними відбивачами, які дрейфували в бік Києва на висоті до 11 тис. футів (3,3 км) і, судячи з усього, використовувалися як приманка, щоб спантеличити захисників під час атак ракетами і БПЛА.

У березні в РФ заявили, що збивали українські повітряні кулі в Липецькій та Курській областях, які здаються більш великими, складнішими та озброєними.

“Уперше Збройні сили України запустили серію метеозондів з вибухівкою в глиб Росії”, – заявили кремлівські ЗМІ.

Деякі повітряні кулі несли мінометні бомби, а інші – відбивачі радіолокації, які, як вважають, надавали повітряній кулі вигляд ударного дрона і, ймовірно, відволікали ППО. За даними росЗМІ, кожна повітряна куля має GPS-трекер, баласт, акумулятори та електроніку, що управляє, в яку запрограмовані координати атаки.

На одному з фото можна помітити 82-мм мінометну бомбу. На думку ряду джерел, лист тонкого матеріалу, що зустрічається на низці фото, це і є повітряна куля, проте у виданні вважають цю версію малоймовірною.

Фахівець з повітряних куль Кріс Хіллкокс з Near Space Photography розповів, що чорний матеріал більше нагадує парашут, що спускається, ніж повітряна куля. Крім того, на матеріалі не видно слідів ушкодження, що також підтверджує версію з парашутом. Експерт зазначив, що українці могли легко зробити відсікач для відділення корисного навантаження від аеростата-носія, тому про саму кулю не можна зробити жодних висновків.

Своєю чергою Стів Рендалл з компанії-постачальника повітряних куль Random Engineering Ltd сказав, що пристрій виглядає саморобним і не схожий на звичайний метеозонд. Він припустив, що чорний матеріал може являти собою пластик, що використовується для сміттєвих пакетів, і що це може бути оболонка теплової повітряної кулі, яка поглинає сонячну енергію для нагрівання та набуття плавучості.

Обидва експерти вважають, що пластикова пляшка, прикріплена до кулі, ймовірно, є баластом. Її могли заповнити рідиною, яка поступово витікала через невеликий отвір, щоб компенсувати втрату підйомної сили через витік газу з балонної оболонки.

У виданні зазначили, що повітряні кулі вперше були використані як зброя ще 1849 року під час облоги Венеції. Тоді Австрія, яка не має виходу до моря, не мала військових кораблів, тож австрійський інженер Франц фон Учатіус оснастив кулі невеликими бомбами для бомбардування міста. Крім того, подібні пристрої застосовувалися під час Другої світової війни в операції “Оверлорд”. Нещодавно повітряні кулі також використовував ХАМАС для атак із сектора Гази.

Проте, як йдеться у статті, українські повітряні кулі набагато просунутіші, ніж згадані версії. Судячи зі звітів РФ, їхня дальність становить не менше сотні кілометрів. Кулі оснащені модулем Bluetooth, а також пристроєм стеження Spot Trace, який надсилає дані про розташування GPS безпосередньо на супутники зв’язку. Спуск парашута може призвести до падіння GPS-трекера на місце для відстеження перешкод GPS протягом тривалого періоду.

Як зазначають у Forbes, єдиний спосіб збити повітряну кулю на висоті понад 9 км – запустити дорогу ракету класу “земля-повітря” або “повітря-повітря”.

При цьому РФ є єдиною країною, де було створено спеціалізований літак для збивання повітряних кульок М-17 “Містік”, оскільки за часів СРСР ЦРУ та інші організації запускали велику кількість “метеозондів” з камерами в спробах заглянути за “залізну завісу”.

Після того як загроза використання повітряних куль зникла, М-17 був перепрофільований для розвідки та дослідження погоди на висотах.