Це просто дно! Укрзалізницю запідозрили у змові зі злодіями: пасажирку обчистили у закритому купе міжнародного поїзда

У міжнародному поїзді – жодних заходів безпеки

Леся Скотар розповіла, що в ніч із 28 на 29 червня вона разом із родичем села на міжнародний потяг №089 Київ-Перемишль. Вони мали купе на двох у 14 вагоні.

Усі цінні речі вони розмістили ближче до голови, купе зачинили зсередини. Від втоми вони швидко заснули та прокинулися від того, що в купе зайшла провідниця і повідомила, що у них відчинені двері.

Леся зазначає, що це було дивно, оскільки вони перед сном перевірили, що двері були надійно зачинені. А потім вона помітила, що немає телефону та сумки – з усіма документами, ще одним телефоном, банківськими картами, технікою та грошима.

Потяг тим часом стояв на станції Вінниця. Жінка кинулася шукати провідника, та його ніде не було. Провідник сусіднього вагона сказав, що допомогти не може – “шукайте свого провідника”.

Тим часом Леся дзвонила на вкрадений телефон і слухала, може почує дзвінок у вагоні.

Після відправлення поїзда вона знайшла провідницю, описала їй ситуацію та запитала, чи може бути таке, що купе відкрили зовні. Та сказала, що так, звичайна річ, таке іноді буває.

Далі прийшов начальник поїзда, котрий довго розповідав, що крадіжки в поїздах бувають часто і що поліції в поїзді немає, а патруль можна викликати лише на наступну станцію. А наступна – Хмельницький, лише за дві години.

Провідниця згадала у розмові, що бачила підозрілого чоловіка з невеликою сумкою. Вона пішла за ним, той вибіг з наступного вагона і втік на стоянці. Камер у вагоні нема.

Заяву приймати не буду

Поки поїзд їхав до станції Хмельницький, Леся встигла заблокувати карти за допомогою телефону, який у неї залишився. Вона звернулася до поліції та повідомила, що пише заяву прямо у поїзді та напише у Хмельницькому.

Також вона попросила відстежити вкрадений телефон, оскільки його ще не було відключено і йшли гудки. На що в поліції їй відповіли: “Я черговий, таке не приймаю, поки немає заяви. Де напишете заяву – там і розбиратимуться”.

Жінка намагалася пояснити, що поки вона доїде, поки напише заяву – піде багато часу, а злодія можна відстежити просто зараз – їй все одно відмовили.

“Для чого така поліція?” – обурюється вона.

Поліцейські скаржилися потерпілим на недосипання

У Хмельницькому Лесі з родичем довелося вийти з поїзда – мандрувати далі без документів, карт, грошей та решти просто не мало сенсу. Екіпаж патрульної поліції відвіз їх до відділення, де їм представники правоохоронних органів скаржилися, як мало поспали.

На той час злодій вимкнув телефони. Леся написала заяву. А потім побачила, що її картами намагаються розрахуватись у Вінниці. Слідчі попросили чергових зателефонувати до Вінниці та відправити екіпаж за вказаною адресою банкомата.

Але ті дісталися місця лише через 40 хвилин – природно там нікого не було. За словами жінки, злодій був на вокзалі у Вінниці кілька годин та міг би потрапити на камери. Але їх перевіряти також не стали. Наступного разу телефон увімкнувся вже об 11 ранку – у Києві.

У злодіїв є ключі від купе

“Як вам така схема? Виходить, зловмисник купує квитки до Вінниці, обкрадає людей, відмикаючи купе ключем (бо начальник потяга сказав, що в них, викрадачів, зараз є ключі від купе!), чекає наступного потяга і повертається назад до Києва. Знаючи, що близько 11 він вже був у Києві, а о 05:40 був ще у Вінниці – можна навіть спробувати вирахувати, яким потягом він їхав назад, якби це поліція хотіла вирахувати. Цікаво, купував білети чи їхав зайцем?” – пише Леся.

Нацполіція – ви дно

Постраждала пасажирка вдячна патрулю, який відвіз їх після всього на автовокзал, звідки намагалися дістатися додому, як могли. І провідниці, яка зробила їм чай.

Леся закликає Укрзалізницю зробити щось для безпеки пасажирів, бо ситуація, коли злодії можуть відкрити купе міжнародного поїзда своїм ключем – ненормальна. І пасажирів варто попереджати, що орудують зловмисники.

“Національна поліція у цій ситуації – просто дно. І те, що мені кажуть, що справу почнуть розслідувати, коли Хмельницький передасть його Вінниці, і це може бути не день, і не два – лише додає абсурду. Навіть якщо даєш поліції багато даних для розкриття справи та швидко. Я ж навіть попросила номер термінала, де розрахувалися у Приваті та передала його поліції. Чомусь це робила я, а не вони”, – описує жінка.

Вона зізнається, що зробила з цієї ситуації висновки та розуміє, що під час війни її біда не найголовніша. Але вона хоче, щоб подібних ситуацій не сталося з іншими пасажирами, і щоб поліція та Укрзалізниця виконували свої функції.

“Мій чоловік зараз один із тих, хто захищає країну. Наша сім’я щомісяця також донатить на різні збори, і краще б усі ці кошти, якими я відновлюватиму документи та особисті речі, пішли б на щось корисне. Популістські ініціативи – це класно та хайпово, але чи не краще спочатку зайнятися базовими проблемами, які справді є. Поліпшити хоча б внутрішню безпеку у поїздах та оперативність роботи поліції”, – резюмувала Скотар.

У коментарях їй написали представники Укрзалізниці – просили вибачення та повідомили, що звернення зареєстроване. На що Леся відповіла, що із нею після цього інциденту так і не зв’язалися жодного разу.