Оборону прорвано. Як ЗСУ навідалися до Криму та пройшли Роботине: огляд фронту

Минулий тиждень видався насиченим: українські сили досягли прориву на півдні, а також вперше висадилися в окупованому Криму. Про головні події на фронті нижче

Бахмут. Бої на зустрічних курсах

Бої тут інтенсивні, незважаючи на те, що на картах майже немає змін. Основна увага прикута до південного флангу, де ворога вибивають із Кліщіївки, Андріївки та Курдюмівки. Той запекло чинить спротив, оскільки у разі успіху Сили оборони вийдуть на південні околиці Бахмута.

Вперше за кілька тижнів повідомлялося про просування на північному фланзі. За даними аналітиків Інституту вивчення війни (ISW), 24 серпня війська пройшли вперед у районі Залізнянського біля Оріхово-Василівки.

Вони також звернули увагу на заяви російської сторони про просування ЗСУ поблизу Кліщіївки та захоплення передових позицій на захід від населеного пункту. Пізніше речник Генштабу Андрій Коваленко підтвердив закріплення на нових рубежах.

Заступниця міністра оборони Ганна Маляр каже, що зайняті висоти навколо Бахмута дозволяють говорити про напівоточення. Попри постійні ворожі атаки, наші сили потіснили його у центральній частині Кліщіївки, на схід від цього села і, плюс, не дали відбити позиції на північних околицях Бахмута.

“У районах Оріхово-Василівки… ворог дуже потужно пручається. Але і там просуваємося ми”, – додала вона.

ЗСУ наступають на Бахмут з південного та північного флангів (фото deepstatemap.live)

Загалом за тиждень на Бахмутському напрямку звільнили ще один квадратний кілометр території. З початку контрнаступу – вже 44. Противник зазнає великих втрат у техніці, чіпляється за кожен окоп у посадках, поливаючи українських військових масованим артилерійським вогнем.

“У районі Кліщіївки бої йдуть буквально за кожний будинок. Ситуація там складна, і насправді великого просування немає, надто багато росіяни стягнули озброєнь та особового складу. Під Андріївкою ситуація динамічніша і сприятливіша для нас, але знову ж таки йти вперед важко. Тут українська армія діє на характері, змушуючи відступати переважаючі ворожі сили”, – розповів військовий експерт Владислав Селезньов.

Він також називає стримування українського наступу за будь-яку ціну демонстрацією того, як політичні цілі перемагають військову раціональність.

“Путін вимагає перемог і не хоче, щоб російське суспільство знало про втрати. Саме тому, попри критичну ситуацію на деяких ділянках, вони вперто тримають оборону. Ну не можна росіянам до 10 вересня, до єдиного дня голосування повідомляти погані новини”, – вважає Селезньов.

Куп’янськ та Лиман. Росія перекидає сили

Сили оборони продовжують стримувати росіян на Куп’янському та Лиманському напрямах. Згідно зі зведеннями Генштабу, противник вишукує слабкі місця та готується до перегрупування. Під Лиманом були спроби ворога наступати біля Новоєгорівки, Кремінної та Білогорівки Луганської області, а також Веселого Донецької області.

Перегрупування викликане великими втратами. Командувач Сухопутних військ ЗСУ Олександр Сирський, який відповідає за східний сектор, зазначає, що Росія перекидає нові бригади та дивізії зі своєї території. Вочевидь, щоб ударити з новою силою.

“У таких умовах ми маємо оперативно вживати всіх заходів для зміцнення нашої оборони на загрозливих напрямках і просуватися вперед там, де це можливо”, – зазначив генерал.

Британська розвідка попереджає: протягом наступних двох місяців Росія хоче посилити наступ на Лиман та Куп’янськ, перехопити ініціативу, пробитися на східний берег річки Оскіл та створити буферну зону навколо Луганської області.

Росіяни досягли обмежених успіхів під Куп’янськом та вирівняли лінію на північний схід від міста (фото deepstatemap.live)

На сьогодні чисельність окупантів тут оцінюють у близько 100 тисяч: орієнтовно 45 000 на Куп’янському напрямку та 48 000 – на Лиманському. На штурми кидають так звані загони “Шторм-Z” та регулярні війська, у тому числі танкові підрозділи.

“Плани у них залишаються ті ж, що й були. Кількістю завалювати наші позиції, створювати “вогняні вали”, як пишуть ще радянські підручники. Наприклад, щоби взяти ротний або взводний опорний пункт, треба використати 40 тисяч боєприпасів. Вони в ці 40 тисяч боєприпасів вкладаються, але точність залишає бажати кращого”, – пояснив начальник прес-служби Східного угрупування ЗСУ Ілля Євлаш.

Судячи з карт, ворог все ж таки наближається до Куп’янська, вирівнюючи лінію між селами Лиман Перший та Першотравневе на північний схід від міста. Міністр оборони Олексій Резніков підтвердив деякі успіхи росіян, але запевнив, що як тільки наші сили просунуться під Бахмутом, противник ризикує опинитися в котлі.

Владислав Селезньов пов’язує активність окупантів із вересневими виборами.

“Очевидно, що динаміка бойових дій буде такою ж, ворог докладатиме всіх зусиль, щоб нарощувати сили та засоби. Чи вдасться йому перетворити чисельну перевагу на якісь територіальні успіхи під Куп’янськом? Я сумніваюся. А з урахуванням того, що вони забрали звідти 76 гвардійську десантно-штурмову дивізію, одну з найбільш боєздатних, здається, “великий наступ імені генерала Герасимова” (начальника Генштабу ЗС Росії, – ред.) потихеньку згортається у трубочку і вирушає у всім відоме місце”, – наголосив експерт.

Зазначимо, раніше стало відомо, що дивізію псковських десантників перекинули під Роботине Запорізької області, де ЗСУ прорвали першу лінію оборони.

Південний фронт. Роботине під контролем, першу лінію пройдено

Про те, що оборону окупантів у районі Роботиного прорвано, було зрозуміло ще минулого тижня. Два дні тому Ганна Маляр офіційно підтвердила звільнення цього села.

Невеликий населений пункт у Запорізькій області на південь від Оріхова мав особливе тактичне значення. Військові експерти називали його ключовим укріпрайоном на шляху до Токмака, з якого росіяни зробили потужну логістичну базу.

Токмак, у свою чергу, відкриває подальші можливості до просування на Мелітополь. А отже – до перерізання сухопутного “коридору” до Криму, який агресор щосили намагається втримати.

З воєнно-стратегічної точки зору само по собі звільнення Роботиного мало що дає силам, які наступають. За словами експерта Олексія Гетьмана, набагато важливіше – місцевість та що на ній знаходиться.

“Звичайно, важливо, що ми звільнили Роботине. Але ж ми боремося не за окремі села, а намагаємося прорвати потужну оборону. Тому треба зосередитися не на самому Роботиному, а на тому, що ми пройшли першу лінію, впритул підійшли до другої, а в деяких місцях скоро почнемо проривати і її”, – зазначив він у розмові з виданням.

ЗСУ після Роботиного наступають у бік Новопрокопівки та Очеретуватого (фото google.com/maps)

Зараз українські війська йдуть двома лініями: Новоданилівка – Новопрокопівка та Мала Токмачка – Очеретувате, розширюючи клин між Роботиним та селом Вербове. Контроль за “пунктами призначення” дозволить перекрити дві з трьох головних доріг на Токмак, а до самого міста залишаться лічені кілометри.

Детальніше читайте у матеріалі “Потужний прорив. Наскільки значущим є звільнення Роботиного та чи чекати наступу ЗСУ на Токмак”.

Гетьман називає окупований Токмак проміжною ціллю і не готовий робити прогнози щодо термінів. Але він впевнений: ворог битиметься за місто “дуже серйозно”. За Токмаком практично немає фортифікацій до самого Мелітополя та Азовського моря – лише блокпости. І у разі прориву другої – тобто головної в даному випадку – лінії оборони росіянам залишиться сподіватися, що вони зможуть протриматися до середини осені. Поки не розпочнуться дощі, які можуть призупинити рух ЗСУ.

Прес-секретарка Сил оборони півдня Наталія Гуменюк каже, що звільнення будь-якого села чинить сильний психологічний тиск на ворога.

“А в умовах гібридної війни – це також зброя”, – зазначила вона.

Щодо того, чи здатні росіяни відбити позиції під Роботиним – такий варіант, за її словами, навіть не розглядається. Гуменюк каже, що війська йдуть далі через прорвану оборону, а ворог відступає без шансів закріпитись.

Темп просування наших військ породили на Заході спекуляції на тему, а чи не варто Україні зосередити свої сили на півдні. Принаймні, як пише NYT із посиланням на неназваних американських чиновників, у США нібито незадоволені тим, що ЗСУ надто розосереджені. І тим, що на сході більше військових, ніж наступаючих у Запорізькій області.

Президент Володимир Зеленський у відповідь нагадав, що на сході близько 200 000 окупантів, і якщо ми послабимо цей напрямок, то ризикуємо втратити Слов’янськ, Краматорськ, Харків і, можливо, більшу частину територій до Дніпра.

Крим у зоні наземних операцій

Після півтора року російського вторгнення військова розвідка та ВМС вирішили підняти бойовий дух українців і на День Незалежності висадились у Криму.

Вранці 24 серпня місцеві Telegram-пабліки повідомили про вибухи та перестрілки у західній частині півострова на мисі Тарханкут. Як виявилося, в районі сіл Оленівка та Маяк український десант вступив у бій із окупантами, завдав втрат, знищив техніку, підняв синьо-жовтий прапор та благополучно повернувся на базу.

Представники ГУР запевнили, що втрат з української сторони не було, а всі поставлені завдання виконано. Ліквідовано щонайменше 30 російських військових, пошкоджено чотири швидкохідні катери. Рейд на Тарханкут показав, що весь Крим перебуває у зоні досяжності наземних спецоперацій.

Зазначимо, місце висадки обрали невипадково. У районі Оленівки та Маяка знаходиться радіолокаційний вузол 3-го радіотехнічного полку російських Повітряно-космічних сил, оточений засобами ППО.

Владислав Селезньов називає висадку у Криму частиною ретельно спланованої операції з ослаблення бойового потенціалу російської армії. За день до неї українські сили вразили цілий дивізіон С-400 (систем ППО), військову частину, і, можливо, береговий комплекс “Бастіон” та радіолокаційну станцію “Підльот”.

“Той С-400 сильно дошкуляв нашим операторам БПЛА і дронів-камікадзе, ворог їх забагато збивав. За рахунок високотехнологічних ракетних озброєнь, створених на базі ракети “Нептун”, вдалося знищити саму установку, заряджені ракети, частину операторів і обслуговуючого персоналу”, – каже Селезньов.

У системі ППО з’явилася діра і після рейду Крим атакували 40 дронів-камікадзе. Незважаючи на заяви гауляйтерів про те, що нібито все збили, прильоти були, у тому числі по місцю дислокації 126-ї окремої гвардійської Горлівської бригади берегової охорони у селищі Перевальне неподалік Сімферополя.

“Чи будуть ще такі операції? Звісно, будуть. Свого часу Володимир Зеленський, звертаючись до кримчан, просив триматися подалі від військових об’єктів, бо це є смертельно небезпечним. Він має рацію, тому “бавовна” там, я думаю, лунатиме ще частіше”, – додав експерт.

Події в Криму переслідували ще одну мету. Як заявив начальник ГУР Кирило Буданов, самі кримчани мають повірити в Україну. І попередив: точковими ударами не обмежаться, цілком імовірно, що на український півострів чекає велика наземна операція.

***

Український наступ триває майже три місяці. Днями міністр оборони Олексій Резніков відреагував на випади західних ЗМІ, які називають його надто повільним. За його словами, все йде за планом, і Україна не ризикуватиме солдатами та технікою, щоби прискоритися.

Як пояснює Центр стратегічних комунікацій, нинішній контрнаступ – найважчий із тих, які проводилися досі. Але загалом ситуацію в Запорізькій та на півдні Донецької областей можна порівняти з тим, що було на правобережжі Херсонської області у 2022-му, коли довго проривали позиції РФ, а після – швидко рухалися вперед.

Центр також зазначає: основні процеси не можна побачити на карті. Головне зараз – знищити логістику, місця скупчення живої сили та техніки. Минулого разу саме така тактика принесла перемогу.