Штурми росіян на Донбасі та маневри ЗСУ під Херсоном. Що відбувається на фронті на початку зими

Російські війська продовжують наступати на більшості ділянок, досягаючи різного рівня успіхів, особливо в районі Авдіївки та Мар’їнки. Сили оборони стримують тиск, завдаючи противнику величезних втрат. Про ситуацію на фронті – в огляді РБК-Україна.

При підготовці матеріалу використовувалися: аналітика Інституту вивчення війни (ISW) та українського проекту DeepState, заяви військових спікерів, зведення Генерального штабу ЗСУ, а також коментарі експертів Олексія Гетьмана та Костянтина Машовця.

Росія активізувала штурми Авдіївки. Дедлайн – середина грудня

Минулого тижня різко активізувалися штурми Авдіївки. За словами спікера Об’єднаного прес-центру Сил оборони Таврійського напрямку Олександра Штупуна, після деякого затишшя через погану погоду, приблизно вдвічі зросла кількість артилерійських обстрілів та авіаударів. Крім того, на цій ділянці знову повалила ворожа піхота.

Битва за Авдіївку залишається ключовою восени та взимку 2023 року. Для росіян це можливість закрити рік на переможній ноті, захопивши місто, що практично прилягає до окупованого Донецька. І якщо до цього вони здебільшого штурмували південну промзону, то тепер тиснуть на північ у районі села Степове та біля місцевого коксохімічного заводу (АКХЗ).

Російська пропаганда каже про досягнення в промзоні АКХЗ, але діюча тут 47-а окрема механізована бригада ЗСУ спростовує. Як повідомили у її Telegram-каналі, ворог постійно йде на штурми, але всі спроби просунутися безуспішні. Для росіян це підприємство має “сакральне” значення, як свого часу маріупольська “Азовсталь”. По заводу б’ють з різних озброєнь, там часто спалахують пожежі, часом росіяни доходять до паркану, але відступають під вогнем у відповідь.

Найважча ситуація на північному фасі Авдіївського виступу. Протягом кількох днів росіяни атакували у напрямку сіл Новокалинове та Степове. Тактичне значення останнього пояснив начальник міської воєнної адміністрації Віталій Барабаш. За його словами, село прикриває основні шляхи постачання, тому будь-яке просування, по суті, загрожує оточенням авдіївського гарнізону.

Росіяни активізували штурми Авдіївки та намагаються зайти з півночі (фото deepstatemap.live)

Зазначимо, за півтора кілометри на південь від Степового починається територія коксохіму, який росіяни безуспішно штурмують понад місяць. Не меншу небезпеку несе клин між селом та заводом. Успіх дозволить їм не лише підійти до Орлівки, до якої близько трьох кілометрів, а й фактично розпочати оточення АКХЗ із півночі. Останні новини з цієї ділянки викликають обережний оптимізм.

“Були дуже серйозні стабілізаційні дії з нашого боку. Зараз ворога у Степовому немає, (село, – ред.) повністю контролюється Збройними силами України”, – повідомив Барабаш.

Проте ситуація загрозлива. Вузьке місце української логістики знаходиться у чотирикутнику Тоненьке, Сєверне, Ласточкине та Орлівка, який має ключове значення для Авдіївського району оборони, розповів РБК-Україна координатор групи “Інформаційний спротив” Костянтин Машовець. А щодо просування з півдня, то противник досі не може закріпитися на промзоні і вийти до приватного сектору.

“Вони намагаються йти в лобову на “промку” по Ясинуватському провулку, просунулися метрів на 400. Також лізуть з району Виноградники, але саму “промку” не можуть зачистити вже яку добу, не можуть зайти навіть за комунальний дворик, де раніше знаходився наш контрольно-спостережний пункт. Тому в саме місто росіяни не пробилися”, – зазначив військовий оглядач.

На думку майора запасу ЗСУ Олексія Гетьмана, окупанти поспішають досягти хоч якихось успіхів на фронті до середини грудня. Зважаючи на все, пріоритет на Авдіївці, оскільки в цьому районі зосереджено близько 40 000 російських військових.

“Це приблизно в п’ять разів більше, ніж наш гарнізон. Чому такий дедлайн? Саме тоді Володимир Путін має оголосити про те, що балотуватиметься у президенти, хоча ми всі розуміємо, кого там оберуть. Якраз буде 90 днів до виборів, які мають пройти 15 або 17 березня. Йому потрібні позитивні новини з фронту, тому не шкодуючи особового складу, росіяни намагатимуться досягти успіхів в Авдіївці”, – наголосив він у розмові з виданням.

Сили оборони роблять усе можливе за нинішніх умов. Основне завдання – знищення ворога, і його втрати вже найбільші з початку повномасштабного вторгнення: понад тисячу осіб на день, фактично по батальйону, і це суттєві втрати навіть для російської армії.

Авдіївські штурми продовжуються з 10 жовтня. У першій хвилі наступали колони бронетехніки, які були розбиті. У другій – противник меншими колонами намагався просунутися відразу з кількох напрямків. У третій – зосередився на піхотних атаках. Не виключено, що як тільки погода стане сприятливішою, бронетехніку знову масово кинуть у бій.

Мар’їнка в руїнах, і ворог захопив більшу частину

Ще одна з найдовших битв – битва за Мар’їнку. Це теж передмістя окупованого Донецька, а до повномасштабного вторгнення там мешкало близько 10 000 осіб. Зараз Мар’їнка зруйнована вщент, судячи з опублікованих відео, навіть більше, ніж Бахмут.

На початку місяця російська пропаганда поспішила оголосити про чергову перемогу. Окупанти підняли прапор над одним із останніх будинків у південно-західній частині та заявили про нібито котел для українських захисників. У той же час частина Z-воєнкорів визнавала, що казати про повний контроль передчасно, суцільні руїни добре проглядаються з повітря, що ускладнює просування у Мар’їнці та на підступах до неї.

Більша частина Мар’їнки захоплена російськими військами (фото deepstatemap.live)

Як вважає британська розвідка, захоплення Мар’їнки є частиною осінньої кампанії РФ з метою в перспективі розширити контроль на всю Донецьку область. На даний час, ймовірно, захоплена більша частина, на якій була житлова забудова, хоча на західній околиці все ще стоять Сили оборони України.

“Справа не в населеному пункті. Він в оперативному відношенні великої ролі не грає, росіянам потрібен лише напрямок. Немає інших причин, чому б їм була потрібна Мар’їнка”, – каже Костянтин Машовець.

Утримання руїн за будь-яку ціну не має великого стратегічного сенсу. І навіть якщо доведеться відійти, то жодних принципових змін на східному фронті від Куп’янська до Вугледара не станеться, вважає Олексій Гетьман.

“Оборона зміститься на захід, там багато позицій. Куди саме, вирішуватимуть штаби Східного угруповання. Але ні захоплення Авдіївки, ні захоплення Мар’їнки не означатимуть прорив лінії фронту. Можливо, буде як із Бахмутом. Окупанти його захопили, а далі все – фактично без просування вже кілька місяців”, – зазначив він.

Російська пропаганда часто видає бажане за дійсне, і в ситуації з Мар’їнкою така ж картина. Жорстокі бої продовжуються, війська агресора її не взяли, хоча військово-політичне керівництво РФ ставить дедлайн до кінця року.

“Цього не вийде. І ні на що більше ворог у принципі не здатний”, – вважає речник Сил оборони Таврійського напряму Олександр Штупун.

Ініціатива під Бахмутом перейшла до росіян

Звільнивши до середини вересня Кліщіївку та Андріївку, українські війська не змогли розвинути успіх, і зараз ініціатива більшою мірою перейшла до росіян. На південному фланзі стримати спротивника, що стягнув резерви, загалом вдається, але на північному ситуація погіршується – там фіксують просування від Берхівки на пару кілометрів.

За деякими даними, окупанти могли частково зайняти селище Хромове, яке може стати важливою точкою наступу на схід. На карті DeepState населений пункт частково у сірій зоні, у звітах зазначається, що росіяни зайняли опорний пункт у районі Богданівки та продовжують шукати шляхи на Хромове. Від нього по прямій близько п’яти кілометрів до Часового Яру, і роспропаганда вже у передчутті битви за цей населений пункт.

“Від Бахмута до Хромового не кілометри, це, грубо кажучи, східна околиця або додатковий квартал. Чи можна вважати їхнє просування серйозним? Навряд. До того ж є інформація, що атаки відбили. Там бої, як і по всій лінії фронту. Це не Перша світова війна в окопах, коли можна було точно провести лінії. Війська займають певні позиції, швидко їх змінюють, і фронт нечіткий. Казати, що росіяни щось там серйозне контролюють – це перебільшення”, – вважає Гетьман.

Ініціатива під Бахмутом за противником (фото deepstatemap.live)

На південному фланзі росіяни намагаються вийти до висоти біля Кліщіївки та тиснуть на Андріївку. За попередніми даними, у крайніх будинках останньої вже може перебувати ворог, але ця інформація поки не підтверджується, наголошують у DeepState.

За словами речника Сухопутних військ Володимира Фітьо, перед штурмами окупанти активно обстрілюють наші позиції з артилерії, а якщо дозволяє погода, задіють авіацію. Українські бійці – в активній обороні, при нагоді переходять в атаку і покращують тактичне становище.

Нові позиції на лівобережжі Херсонської області. Але поки не розширення плацдарму

Під кінець листопада президент Володимир Зеленський приїхав до Херсона на нараду з військовими. Обговорювалася, зокрема, оперативна ситуація, перебіг бойових дій, плани та подальші дії на лівому березі Дніпра.

Операції морської піхоти тут відбуваються у кількох точках. Одна з них – район села Кринки за 18 км на захід від окупованої Нової Каховки. Там ведуться стрілецькі бої, противник завдає ударів керованими авіаційними бомбами та поливає узбережжя артилерійським вогнем. Імовірно, наші підрозділи намагалися просунутися на південь від Кринок, але підтвердження немає. Тим часом вороже угруповання “Днепр” стягує сили.

Аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW) з посиланням на геолоковані кадри пишуть про бої у населеному пункті Білогрудове за 11 км на південний захід від Херсона. І вважають, що Сили оборони нещодавно зайняли позиції в цьому районі, додаючи, що острів Білогрудів ще під контролем російських військ.

Ситуація динамічна, за Білогрудов точаться бої, за останніми даними, противник провів ротацію, розповів РБК-Україна Костянтин Машовець. Поки точно проглядаються плацдарми в районі Кринок, на північ від Підстепного та між Антонівськими мостами – автомобільним та залізничним. На його думку, їхня роль у тому, щоб відсунути російську артилерію, убезпечивши Херсон та правобережжя.

Сіра зона на лівобережжі простяглася умовно від Голої Пристані до Нової Каховки (фото deepstatemap.live)

Про розширення плацдармів говорити зарано. Принаймні поки українські штурмові групи постійно переміщуються, не закріплюючись на стаціонарних позиціях. А противник перекинув дивізію ВДВ, щоб видавити наш авангард із лівого берега і не дати можливості сформувати реальний плацдарм.

“Поки його немає, ми намагаємося закріпитися, вести контрбатарейну боротьбу. До того, як ми отримаємо стійкий плацдарм, потрібно ще багато зробити. Наприклад, він повинен простягтися вздовж Дніпра не менше ніж на 20 км і вглиб теж на 20 км. Коли ми отримаємо контроль над квадратом 20х20, можна буде говорити про якісь понтонні переправи, про перекидання додаткових сил і наступальні дії, поки це підготовка до створення плацдарму, а наші війська постійно переміщаються вузькою смугою від Голої Пристані до Козачих Лагерів”, – пояснив Олексій Гетьман.

Щодо іншої ділянки південної осі – у межах Запорізької області – ЗСУ ведуть наступальні дії у напрямку Мелітополя, але без підтверджених успіхів. Російські війська не залишають спроб пробитися на південь і на захід від Роботиного, всі атаки відбиваються. Та ж картина на південь та південний схід від Великої Новосілки (Донецька область) на Бердянському відтинку.

Фортифікації на всіх напрямках. Чи означає це перехід до глухої оборони?

На нараді в Херсоні було обговорено питання фортифікацій, і прийнято рішення прискорити будівництво укріплень. Причому одразу на всіх напрямках.

“Звичайно, це насамперед Авдіївський, Мар’їнський та інші напрямки в Донецькій області – максимум уваги. Харківщина – це Куп’янський напрямок, також оборонна лінія Куп’янськ – Лиман. І вся Харківщина, і Сумщина, і Чернігівщина, і Київська, і Рівненська область, Волинь. Також південь – Херсонська область”, – зазначив Володимир Зеленський.

Кошти на будівництво вже виділяють. У листопаді стало відомо про роботи на 170 об’єктах у Дніпропетровській області, а днями Кабінет міністрів виділив понад 31 млн гривень на фортифікації в Запорізькій. І якщо південь і схід загалом укладаються в логіку того, що відбувається на фронті, то додаткові заходи щодо прикордонних з Білоруссю регіонів наштовхують на думки про нове вторгнення з півночі.

Білорусь залишається союзником Росії, надаючи свою територію агресору, тож інженерні споруди польового типу треба міняти на капітальні, пояснює Машовець.

“Ніхто не скаже, що буде далі, але з точки зору військового мистецтва мати підготовлені лінії краще, ніж не мати. Як при обороні, так і при наступі. До речі, вони багато в чому спрощують підготовку та організацію наступальних дій, дозволяючи обладнати райони зосередження та розгортання військ”, – наголосив він.

Опитані РБК-Україна експерти погоджуються: нові фортифікації не означають, що українська армія перейде в глуху оборону і перестане наступати.

“Оборона все одно буде активною. Але взимку краще тримати її у облаштованих місцях, де можна не тільки сховатися від уламків, але хоча би погрітися біля буржуйки. Слова президента були не про глуху оборону. В одному з інтерв’ю він заявив про нову фазу, про війну в зимовий період. Ми розуміємо, що, можливо, не на півночі, але точно на сході ворог буде вести атакуючі дії. Фортифікації потрібні, щоб знизити втрати з нашого боку і максимально стримувати ворога. Перехід до оборони на якихось ділянках – це звичайна військова практика”, – підсумував військовий експерт Олексій Гетьман.