Хто відповідальний за провальну оборону Харківщини: в “Азові” зробили гучну заяву

Високопосадовець у Силах оборони розповів, що Содоля на посаді командувача Об’єднаних сил підтримували як головком Олександр Сирський, так і Генштаб загалом.

В “Азові” повідомили, що колишній командувач Об’єднаних сил ЗСУ генерал-лейтенант Юрій Содоль як керівник ОСУВ “Хортиця” відповідальний за підготовку оборони перед російським наступом на Харківщині. Про це повідомляє видання УП, яке має в розпорядженні звернення начальника штабу бригад “Азов” Богдана Кротевича до Державного бюро розслідувань, інформує АГРІМПАСА.

Кротевич у своєму листі до ДБР ствержує, що після призначення на посаду очільника ОСУВ “Хортиця” Содоль (у квітні 2024 – ред.) почав віддавати “незрозумілі накази” 12-й бригаді НГУ про заняття низин, а також просування на незначну кількість метрів у короткі строки без достатньої кількості боєприпасів.

Водночас високопоставлений співрозмовник УП у Силах оборони додає, що Содоля на посаді командувача Об’єднаних сил підтримували як головком Олександр Сирський, так і Генштаб загалом. Інший співрозмовник УП у морській піхоті додає, що Содоль, попри місцями “порохоботські” погляди, мав навіть прихильність президента.

Окрім того, у документі зазначається, що генерал-лейтенант Содоль не перебував у Маріуполі жодної години і віддавав накази, що суперечили місцям дислокації “Азову” і 36-ї бригади морської піхоти. Зокрема, як стверджує Кротевич, морпіхам із 36-ї бригади Содоль наказував прориватися на завод “Азовсталь”, а “Азову” – на меткомбінат Ілліча. Однак в той час “Азов” був ближче до “Азовсталі”, а морпіхи – до меткомбінату Ілліча.

Також у зверненні Кротевича до ДБР  зазначається, що “Азов” не отримав “жодного додаткового патрона до початку оборони Маріуполя”, а фортифікаційні споруди в місті не були зведені через проблеми в комунікації Содоля з місцевою владою.

Окрім того, за даними начштабу “Азова”, описаними в листі, під час оточення Маріуполя взаємодія з підрозділами, які не входили до маріупольського гарнізону, була повністю відсутня. Це загрожувало різним підрозділам “дружнім вогнем”.