Дождь скінчився? Що відомо про скандал з каналом СЮЖЕТ

Латвія анулювали ліцензію на мовлення телеканалу Дощ через підозри, що він допомагає Росії у війні проти України.

З 8 грудня незалежна російська телекомпанія Дождь змушена припинити мовлення в країнах Балтії. Відкликала ліцензію у канала – Латвія. Тепер у Дождя забрали право розповсюджувати свій контент у Євросоюзі, США та інших країнах. Причина – “загроза національній безпеці та громадському порядку”. Що стало поштовхом для такого рішення розповідає АГРІМПАСА посилаючись на Корреспондент.

Підтримка російської армії?

Скандал, що спричинив анулювання ліцензії, розгорівся після того, як 1 грудня ведучий каналу Олексій Коростелев у прямому ефірі попросив телеглядачів надіслати інформацію про недооснащення мобілізованих росіян на передовій в Україні та висловив сподівання, що Дождь зможе допомогти солдатам.

“Сподіваємося, ми зможемо допомогти багатьом військовослужбовцям, у тому числі, наприклад, технікою та просто елементарними зручностями на фронті”, – сказав він.

За кілька годин головний редактор телеканалу Дождь Тихон Дзядко написав у своєму Telegram-каналі, що фраза Коростелев “викликає у глядача відчуття”, що Дождь зацікавлений у допомозі російської армії. Він запевнив, що телеканал “не займається і не займатиметься допомогою в оснащенні російської армії – на фронті або за його межами”. Дзядко вибачився перед глядачами та повідомив, що фраза ведучого про допомогу російським військовим була видалена із запису ефіру.

Того ж дня телеканал припинив співпрацю з телеведучим Коростелевим. Ще два журналісти – Володимир Роменський та Маргарита Лютова на знак протесту також звільнилися з Дождя.

Але вже 2 грудня Служба державної безпеки Латвії (СДБ) розпочала розслідування заяв Коростелева про допомогу телеканалу російським військам в Україні та всього через кілька днів, 6 грудня, Латвійська національна рада з електронних засобів масової інформації прийняла рішення про відкликання ліцензії на мовлення у Дождя.

Зазначимо, що 6 грудня гендиректор телеканалу Наталія Синдєєва закликала повернутися на роботу ведучого Коростелева. Свій заклик вона вимовила у відеозверненні.

“Ми за помилку звільнили Льошу. Це було найжахливіше, що ми могли зробити в тій ситуації. Треба було усунути Льошу від ефіру, видихнути. Всі ці чотири дні я хочу виправити помилку і сказати: “Лішу, вибач”, – повідомила Синдєєва.

Не перше покарання

Як і багато інших незалежних ЗМІ у Росії, Дождь був заблокований невдовзі після початку повномасштабної війни проти України і змушений був припинити мовлення на території РФ. У червні Дождь отримав ліцензію на мовлення у Латвії, після чого він юридично став латвійською медіакомпанією, яка підпорядковується місцевому законодавству.

Телеканал неодноразово давав зрозуміти, що виступає проти війни Росії проти України, але в Латвії неодноразово закликали Дождь зайняти чіткішу позицію щодо власних репортажів про мобілізовані та стан справ у російській армії.

Дождь вже був оштрафований на 10 тисяч євро за те, що в одній із програм російську армію було названо “нашою”. Також було показано мапу Російської Федерації, включаючи анексований український півострів Крим. За даними латвійської влади, Дождь також отримував попередження за мовлення без субтитрів латвійською мовою.

Сильний емоційний фон

Незважаючи на ці “зашквари” Дождя, заклики закрити телеканал пролунали після того, як ведуча Катерина Котрікадзе у розмові з мером Риги Мартінш Стакісом порушила питання про знесення пам’яток радянської доби в Латвії. Проте сам Стакіс назвав це інтерв’ю “правильним”. Але оглядачі сходяться на думці, що невдоволення Риги Дождьом почалося саме з цього інтерв’ю. При цьому формальних приводів для закриття телеканалу на той момент не було.

Латвійський політолог Філіп Раєвський вважає, що щодо ситуації з Дощем та війною в Україні крім національного законодавства, необхідно звертати увагу на історичні обставини Латвії та емоційний фон в країнах Балтії.

За його словами, у Латвії є побоювання, що всі росіяни, включно з опозиційними журналістами, є агентами Путіна. На думку політолога, латвійська громадськість бачить у стражданнях українського народу свої історичні паралелі: “Щось подібне зазнав латвійський народ. Це було 1940 року, коли Червона Армія окупувала Латвію, і 1949 року, коли латишів депортували масово до Сибіру”.